Я народилася на українській землі, живу в Україні і сподіваюся, що буду жити тут все своє життя. Отут живуть люди, яких я люблю. Отут моя родина, мої друзі, могили моїх близьких. Україна — моя Батьківщина. І я її люблю, погану або гарну, злиденну або багату.
Твір Моя Краіна Украіна
Нехай не зовсім гладко в неї ідуть справи, але вона в мене єдина, іншої такої країни немає. Хтось скаже: «Ну так, зараз модно освідчуватися в любові до всієї України в цілому». А я нікому і не освідчуюся.
Моя Україна (Твір-роздум). Твори з розвитку мовлення. Українська мова та література.
Твир Украина Моя Батькивщина
Здесь вся моя жизнь. Другой Родины мне не надо. Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском ↑↑↑. На этой странице материал по темам: сочинение о родине украине; рассказ о родине украине; твор моя национальность украина; просмотреть рисунок любы свою украину; сочинение на тему моя. Aug 13, 2010 - У каждого человека одна Родина. Это то место на ее большой территории, где он родился, вырос, которое не раз промерил своими ногами. Моя Родина — Украина. Я счастлива от того, что родилась и живу именно в Украине. Я люблю ее за безграничные, красивые, необъятные просторы. Твір «Опис місцевості на основі власних спостережень» у художньому стилі. Опис міста Твір на тему «Для чого людині сміх» Твір публіцистичного стилю на тему «Україна» Твір «Чому скисає молоко» з біології Твір портретний. Твір «Моя улюблена книга» Твір-роздум «Що означає бути дорослим i.
Скажу відверто, що мені багато чого не подобається: і на естраді, і в сучасних книгах, зарозумілість українських націоналістів, готових усіх у світі поділяти на «наших» і «не наших». І взагалі думаю, що нерозумно вважати, наприклад, українські ромашки кращими від російських. Мені все рівно, хто з оточуючих мене людей українець, а хто — ні. Адже ми живемо в одній країні, ходимо по одній землі, ласуємо морозивом фабрики «Хладопром», радіємо перемогам братів Кличків, дивимося «Роксолану» і «Залу чекання». Я ніколи не замислювалася над тим, чи можна вважати мене патріоткою.
Я просто люблю Україну. Можливо, коли-небудь мені захочеться виїхати звідси або навіть доведеться це зробити — усяке може статися. І, можливо, мені сподобається інша країна. Але там не буде моїх друзів, моїх батьків, моїх улюблених мультфільмів про козаків, повісті «Кайдашева сім'я» Нечуя-Левицького і маминих вареників з полуницями, ще багато чого, з чим у мене зв'язане поняття «Батьківщина». Хоча й далеко від України можна знайти нових друзів, створити уже власну родину, полюбити інші мультфільми, купити де-небудь том Нечуя-Левицького, а вареники з полуницями можна навчитися готувати і самій. Стоп, а як же Хрещатик? А як же архітектурний заповідник у Львові?
А як же Сіверський Донець? Де б я не побувала, які б місця мене не зачарували, я все рівно буду хотіти ходити з друзями на пікнік у наш звичайний бір, а загоряти — у селі на річці. Я дуже хочу побачити Італію і Францію.
Хочу з'їздити до Австралії і Америки. Мрію відвідати Бразилію, Канаду і Нову Зеландію. Із задоволенням подорожувала б, я не люблю сидіти на місці.
Можливо, де-небудь я б затрималася, десь ні. Але упевнена, що з будь-якої країни світу, як би там не було гарно, я б повернулася додому, до своєї України. Тут мене чекають. Тут усе моє життя. Іншої Батьківщини мені не треба.